ПАВІЛЬЙОН ДЖЕРЕЛО: ТІЛА В МІСТІ

вересень 11, 2021 – ЧИТАТИ 2 ХВ

ПАВІЛЬЙОН ДЖЕРЕЛО: ТІЛА В МІСТІ

«Джерело» —  виставковий простір, відкритий для вулиці. Спосіб існування «Джерела» - прозорість, відкритість для погляду перехожих. Тому ми починаємо програму «Джерела» з робіт про місто, про умови життя й способи жити у ньому, з творів, що можуть спрацювати, як дзеркало для спрямованого з вулиці у павільйон погляду.

Але фокус першого циклу з чотирьох виставок «Джерела» конкретніший —  ми дивимося на місто як на простір для тіл. Місто примушує тіла триматися разом, взаємодіяти, тертися, страждати від дотиків й запахів інших тіл, експлуатувати та бути відданими експлуатації, спокушати та ставати предметом купівлі/продажу, оберігати власні кордони та порушувати чужі, репрезентувати себе та жадати сховку, невидимості. Досвіди масових протестів з одного боку, а з іншого, локдаунів та ізоляції призвели до нової валоризації тілесної співприсутності у спільному просторі.

Джудіт Батлер пише: «Аби мала місце політика, повинне з'явитися тіло. Я стаю проявлен_ою для інших, а вони —  для мене, і це значить, що певний простір між нами дозволяє проявитися кожній. Ми не просто візуальні феномени одне для одного —  наші голоси мають бути зафіксовані, і тому ми маємо бути почуті; точніше ті, ким ми є тілесно —  і це вже спосіб буття “для” іншого, прояв невидимим для нас чином; так стати тілом для іншого тіла, як я не можу стати для себе самого, й у перспективі наша соціальність позбавляє нас цієї “власності”.».

«Тіла у місті» —  це тіла, що стоять пліч-о-пліч на майданах; тіла, що приймають ранкову вуличну дозу кофеїну перед днем в офісі; тіла, що пітніють у маршрутках; тіла, замкнені у коробках кіосків; ідеально оброблені конвенційні тіла, що сяють холодною красою з рекламних носіїв; інтоксиковані дешевим алкоголем тіла, що лежать на газонах та узбіччях вулиць; тіла, чий спосіб показувати себе підкорений стандартам «чоловічого» — чи «жіночого», або бунтує проти них; тіла-у-ризику літніх людей коронавірусної епохи; тіла, наповнені вуличним джанк-фудом; тіла, перезбуджені й невротизовані конкурентними перегонами прекарного сьогодення; хімічно пришвидшені молоді тіла на танцполах. Це безліч нових і нових різновидів та станів тіл, і множинні способи перетікання зі стану у стан.

Ми роздивляємося місто, фокусуючи погляд на чотирьох темах, на чотирьох проблемних зонах: візуальна екологія сучасного міста у її зв'язку з іншими екологічними аспектами виживання в ньому; насильство, примус, нагляд та протест, які перетворюють місто на поле постійного бою; прекарна праця і постійне оновлення форм експлуатації; гендерні політики саморепрезентації та співіснування у спільному міському просторі. Екології візуального буде присвячена виставка «Кров з очей», темі насильства, державного й низового — «Все проти вас», умовам праці у сучасному місті — «У праці сконати», гендерним політикам міського життя — «Осінь бінарності».

Кожна виставка буде побудована на поєднанні праць українських та інтернаціональних художни_ць.